Все Красные Книги > Червона книга України. Рослини

ентолома смердюча, рожевопластинник смердючий
entoloma nidorosum (fr.) quél. [rhodophyllus nidorosum (fr.) quél., r. speculum, lange]


Таксономічна належність: Родина Ентоломові — Entolomataceae.
Природоохоронний статус виду: Рідкісний.
Наукове значення: Вид з диз’юнктивним ареалом.
Ареал виду та його поширення в Україні: Євразія та Пн. Америка. Правобережне Полісся, Лівобережне Полісся та Старобільський злаково-лучний Степ. Адм. регіони: Кв, Дн, Дц, Лг.
Чисельність та структура популяцій: Трапляється невеликими групами.
Причини зміни чисельності: Скорочення площ абсолютно заповідних цілинних степів. Ценотичні зміни характеру степової рослинності.
Умови місцезростання: Сосново-дубові та осокорові ліси. Абсолютно заповідні цілинні різнотравно-типчаковоковилові степи.
Загальна біоморфологічна характеристика: Плодове тіло складається з шапинки та ніжки. Шапинка опукло- або плоскорозпростерта, інколи увігнута, 5–7 см у діаметрі, зрідка з невиразним горбочком у центрі, гола, блискуча, шовковиста, оливкуватосіра, при підсиханні світліє. Пластинки білуваті, згодом брудно-рожеві. Спори еліпсоїдні, 8–10×7–8 мкм. Ніжка вузькоциліндрична, 5–9×0,2–0,8 см, гола, вгорі борошниста, в середині щільна, згодом з порожниною, білувата. М’якуш білуватий, з сильним аміачним запахом. Отруйний. В сосново-дубовому лісі достигає у жовтні, в степових ценозах утворює плодові тіла з кінця травня і до середини червня, тому віднесений до групи весняно-ранньо-літніх видів. Серед видів роду Entoloma чимало мікоризоутворювачів, проте відносно Entoloma nidorosum (Fr.) Quél. такі відомості відсутні.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється в Дніпровсько-Орільському ПЗ, Українському степовому ПЗ (відділення «Хомутовський степ» і «Кам’яні Могили») та Луганському ПЗ (відділення «Стрільцівський степ»). Необхідно підтримувати вид у колекціях чистих культур.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення: Отруйний гриб.
Джерело: Основні джерела інформації Вассер, 1973б, 1974д; Вассер, Солдато- ва, 1977; Визначник грибів України, 1979; Зерова, 1959; Зерова, Роженко, 1966; Придюк, 2005.