Все Красные Книги > Червона книга України. Рослини

ковила азовська
stipa maeotica klokov et ossycznjuk (s. rubentiformis auct. non p.smirn.)


Таксономічна належність: Родина Тонконогові (Злакові) — Poaceae (Gramineae).
Природоохоронний статус виду: Недостатньо відомий.
Наукове значення: Дуже рідкісний ендемічний вид.
Ареал виду та його поширення в Україні: Пн. Причорномор’я. В Україні — Пн. Приазов’я. Адм. регіони: Дц, Лг, Хс.
Чисельність та структура популяцій: Популяції малочислені, їх структура не досліджена.
Причини зміни чисельності: Антропогенний вплив: порушення природних екотопів внаслідок господарського освоєння територій, випасання худоби.
Умови місцезростання: Кам’янисті та справжні степи кл. FestucoBrometea. Як домішка до домінуючих видів ковили. Ксерофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна щільнодеринна трав’яна рослина 40–55 см заввишки. Стебла голі, під волоттю короткощетинистоволосисті. Листки 0,3–0,6 мм завширшки, щетиноподібні, згорнуті, з обох боків коротковолосисті. Колоски одноквіткові, у кількості 5–7 зібрані у волоть. Нижня квіткова луска 17–19 мм завдовжки. Крайові смужки волосків на сім’янці не доходять до основи остюка. Остюк 30–42 см завдовжки, двічі колінчастозігнутий, у нижній штопороподібно закрученій частині жовтуватий, гладенький. Перо 7–11 мм завширшки. Цвіте у травні– червні, плодоносить у червні. Розмножується насінням.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється у БЗ «Асканія-Нова», відділенні «Хомутовський степ» Українського степового ПЗ, відділенні «Провальський степ» Луганського природного ПЗ. Рекомендується контролювати стан популяцій та вирощувати у ботанічних садах. Заборонено порушувати місця зростання виду, надмірне випасання.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують в Донецькому ботанічному саду НАН України.
Господарське та комерційне значення: Ґрунтотвірне, протиерозійне, кормове.
Джерело: Основні джерела інформації Клоков, Осычнюк, 1976; Кондратюк, Бурда, Остапко, 1985; Кондратюк, Чуприна, 1992; Остапко, 2001; ЧКУ, 1996.