Все Красные Книги > Червона книга України. Рослини

вудсія альпійська
woodsia alpina (bolton) s.f.gray (acrostichum alpinum bolton)


Таксономічна належність: Родина Вудсієві — Woodsiaceae.
Природоохоронний статус виду: Зникаючий.
Наукове значення: Рідкісний аркто-альпійський реліктовий вид з диз’юнктивним ареалом.
Ареал виду та його поширення в Україні: Арктична зона, Скандинавія та гірські системи (Альпи, Піренеї, Апенніни, Судети, Урал, Кавказ), Зх. та Сх. Сибір, Пн. Америка з іррадіаціями на рівнину на виходах кристалічних порід. В Україні — поодинокі місцезростання в Карпатах та Приазовській височині («Кам’яні Могили»). Місцезнаходження на Поліссі (м. Житомир) не підтверджено, можливо наводилися помилково. Адм. регіони: Ів, Зк, Дц.
Чисельність та структура популяцій: Найбільша популяція приурочена до виходів Українського кристалічного щита («Кам’яні Могили») представлена у вигляді локальних невеликих (до 20–30 см) куртин, розміщених групками під нависаючими скелями. Популяції в Карпатах не досліджено.
Причини зміни чисельності: Вузька екологічна амплітуда, стенотопні умови зростання.
Умови місцезростання: У затінених ущелинах виходів кристалічних порід, угруповання кл. Asplenietea trichomanis. Облігатний петрофіт, ацидофіл, карбонатофоб.
Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Трав’яний короткокореневищний багаторічник, ваї до 15 см висотою, двічі пірчасторозсічені, кінцеві сегменти яйцеподібні біля 1 см діаметрі, опушені з нижнього боку довгими волосками. Утворює густі дернини. Спори овально-еліптичні,великозморшкуваті, у спорангіях на ніжках, зібрані в округлі соруси, які майже суцільно вкривають нижню поверхню трофофілів (вай). Спороносить у липні–серпні. Розмножується спорами та вегетативно.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють у відділенні «Кам’яні Могили» Українського степового ПЗ. Заборонено порушення умов місцезростання, збирання рослин.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення: Декоративне, ґрунтоформуюче.
Джерело: Основні джерела інформації Екофлора України, 2000; Панова,1974; Ткаченко, Дідух, Генов та ін., 1998; Флора Европейской части СССР, 1974; ЧКУ, 1996.