Все Красные Книги > Червона книга України. Тварини

сліпак білозубий
nannospalax leucodon (nordman,1840)


Таксономічна належність:Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Гризуни (Rodentia), родина — Сліпакові (Spalacidae). В роді 3 види, один з 3-х видів роду в фауні України.
Природоохоронний статус виду: Недостатньо відомий.
Ареал виду і його поширення в україні: .Охоплює пн. Грецію, Туреччину, Болгарію, Угорщину, Румунію та Молдову. В Україні вид мешкає у Пн.-Зх. Причорномор’ї (Одеська обл.), пн. Буковина (межиріччя Дністра і Прута).
Чисельність і причини її зміни:Вид з загальною тенденцією до зниження чисельності. Останніми десятиліттями в Україні є певна тенденція до стабілізації, а в окремих місцях навіть до зростання. У 1980-х рр. був відносно нечисленним видом (щільність від 0,2 особини на 1 га в агроценозах до 3-х на цілинних ділянках).
Причини зміни чисельності: фактором відносно благополучного стану популяцій в Україні слід вважати певне пристосування до сучасних умов існування.
Особливості біології та наукове значення: Осілий вид. Високоспеціалізований землерий. Кормові ходи завдовжки до 200 розміщує на глибині 20–30 см, гніздові камери на глибині 1,5–3,5 м. Земляні викиди мають різну форму та розміри (довжина 20–25 см, висота 25–30 см). Індивідуальні ділянки молодих особин досягають площі до 100 м2, дорослих — до 180. Восени на глибині 10–70 см будує до 12 камер для запасання кормів. Живиться переважно складноцвітими, бобовими та злаковими, в його раціоні близько 56 видів рослин. На зиму запасає до 20 кг кормів. Самка у квітні народжує 3–4 малят, які у травні починають жити самостійно. Статевозрілим стає на 2 році життя. Місцями перебування є ділянки цілинного чорноземного степу, схили балок, ярів, річкових долин; трапляється вздовж лісосмуг, у садах, на узбіччях доріг; полях сільськогосподарських культур, пасовищах, залізничних насипах, сіножатях і виноградниках. Високоспеціалізований вид, що належить до стародавнього відокремленого філуму гризунів.
Морфологічні ознаки:Найдрібніший серед сліпаків. Довжина тіла до 200 мм. Забарвлення: верх вохристобурий, темний.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Вид занесений до двох видань ЧКУ (1980, 1994), а також, як вид, що знижує чисельність, до Червоного списку МСОП. Спеціально не охороняється в жодному заповіднику. Очевидно не потребує спеціальних мір по охороні.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення:Не має.
Джерело: Самарський, 1965; Філіпчук, 1994. Автори: С.В. Межжерін, Н.С. Філіпчук Фото: І.В. Загороднюк