Все Красные Книги > Червона книга України. Тварини

мишівка темна
sicista severtzovi ognev, 1935


Таксономічна належність:Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Гризуни (Rodentia), родина — Мишівкові (Sminthidae). Один з 13-ти видів роду, один з 4-х видів роду фауни в Україні.
Природоохоронний статус виду: Вразливий.
Ареал виду та його поширення в Україні: Поширений у степовій зоні на сх. від Дніпра до Дону, включаючи Середньоруську височину. В Україні достовірно відомий лише за знахідками з лівобережжя Дінця, всі інші вказівки (вкл. Дніпропетровщину і Харківщину) вимагають перевірки. Наявні дані свідчать про зникнення виду у більшості трансформованих степових екосистем.
Чисельність і причини її зміни: Чисельність дуже низька, частка виду в населенні дрібних ссавців не перевищує 0,5%, і у більшості місцезнаходжень відомий лише за одиничними знахідками. Загальна чисельність не перевищує 1000 екз. Причини змiни чисельностi: розорювання степових ценозів і надмірного випасу худоби, весняно-літні пали степової рослинності, фрагментація популяцій.
Особливості біології та наукове значення: Мешканець непорушених цілинних ценозів. Типові біотопи — незаймані ділянки різнотравно-типчаково-ковилових і лучних степів, вершини ярів і узлісся байрачних лісів, зарості степових чагарників, іноді перелоги. Норовий зимосплячий вид із виразною сутінковою активністю. Живиться переважно комахами і насінням степових рослин, а також ягодами, плодами. Плодить 1–2 рази на рік по 3–5 малят. Демографічні показники докладно не вивчені. Ендемік Середньоруської височини, вид–двійник мишівки степової.
Морфологічні ознаки:Загалом типові для роду: довжина тіла до 90 мм, хвіст довший за тіло, уздовж хребта темна смуга, 1-й палець задніх кінцівок не досягає основ середніх. Відмінності від мишівки степової вкрай незначні. Подібно до останнього виду, довжина хвоста 68–80 мм, і він лише на 1/4–1/5 перевищує довжину тіла (55–70 мм). На спині з боків центральної смуги, є дві надстегнові темні смуги; ступня 13–16 мм.Режим збереження популяцій та заходи з охорони До останнього часу вид не мав охоронного статусу, оскільки визнаний в Україні лише з 1999 р., проте входив до червоних переліків (ЧКУ, 1994, МСОП (LC), Бернська конвенція) як складова S. subtilis s. lato. Вид охороняється на заповідних територіях Луганщини. Ефективна охорона може бути досягнута лише при суттєвому розширенні площі існуючих заповідних ділянок і наявності помірного випасу копитних.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони:Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення: Не має.
Джерело: Соколов та ін., 1986; Громов, 1995; Ковальская, Фе- дорович, 1997; Загороднюк, Кондратенко, 1999, 2000, 2002; Ковальская та ін., 2000; Загороднюк, Коробченко, 2008. Автори: І.В. Загороднюк, О.В. Кондратенко Фото: О. Зіненко