Все Красные Книги > Червона книга України. Тварини

вівсянка чорноголова
emberiza melanocephala scopoli, 1769


Таксономічна належність:Клас — Птахи (Aves), ряд — Горобцеподібні (Passeriformes), родина — Вівсяникові (Emberizidae). Один з 37-ми видів роду; один з 16-ти видів роду у фауні України.
Природоохоронний статус виду: Рідкісний.
Ареал виду та його поширення в Україні:Від пд. частини Європи до зх. узбережжя Каспію. До 1950 рр. обл. гніздування в Україні простягалася вузькою смугою від пд.-сх. кордонів Луганської та Донецької обл. вздовж Пн. Приазов ’я на зх. до «Асканії-Нова». Спорадично гніздився на пд. сх. Керченського п-ову. Сучасний ареал в Криму охоплює весь Керченський п-в. Спостерігається подальша тенденція просування виду в передгір’я Криму. Окремі пари та територіальні самці відмічені на узбережжі Молочного лиману, на пн. Арабатської стрілки, в ок. м. Таврійська (Херсонська обл.) та в Степовому Криму.
Чисельність і причини її зміни:У Європі — близько 2,8 тис. пар, в 1970–1990 рр. спостерігалося значне скорочення. В Україні, до середини 1970 рр. чисельність на Керченському п-ві сягала, можливо, декількох десятків пар, а на початку ХХІ ст. — 150–200 пар. У Пн. Приазов’ї чисельність різко скороти лась до 50–200 пар. У Луганській обл. до початку 1990-х рр. нараховувалось близько 20 пар, нині гніздяться поодинокі пари. Розширенню ареалу та зростанню чисельності виду в Криму сприяє погіршення культури землеробства та зменшення масштабів тваринництва. У Пн. Приазов’ї скорочення чисельності в 1980–1990 рр. пов’язане з розвитком сільського господарства та будівництвом пансіонатів що призвело до знищення природних біотопів.
Особливості біології та наукове значення: :Трапляється у відкритих сухих степах, на зсувних схилах морських берегів. Тримається серед високої рудеральної рослинності, молодих полезахисних лісосмугах та чагарниках. У місцях гніздування з’являються в квіті–травні. Гнізда розташовуються в кущах та заростях трав’яних рослин. У кладці 2–7, частіше 4–5 яєць. Насиджує самка протягом 14–16 днів. Пташенята залишають гніздо у віці приблизно 12 діб. Відліт у липні–серпні. Живиться зерном культурних рослих, насінням бур’янів та комахами.
Морфологічні ознаки:Довжина тіла — близько 17 см, маса тіла — 25–33 г. Дорослий самець у шлюбному вбранні: голова чорна; задня частина шиї, спина, малі покривні пера верху крил, поперек і надхвістя каштаново-руді; горло і решта нижньої частини тулуба яскраво-жовті; дзьоб сірий; ноги бурі. Доросла самка зверху бурувато-сіра, на спині рудий відтінок і темні плями, поперек і надхвістя жовтуваті або рудуваті; низ жовтуватий. Молодий птах подібний до самки, але в оперенні переважає вохристий відтінок. режим збереження популяцій та заходи з охорониЗанесено до Бернської конвенції (Додаток ІІ). ЧКУ (1994). Охороняється в Луганському та Опукському ПЗ, РЛП «Меотида». Необхідно запобігати знищенню природних біоценозів, придатних для гніздування виду.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони:Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення:Відомостей немає.
Джерело: Спангенберг, Судиловская, 1954; Степанян, 1978; Костин, 1983; Cramp S. (ed.), 1994; Кинда, Гринченко, 2002; Кинда и др., 2003. Автори: В.В. Кінда, О.І. Бронсков Малюнок: І.І. Землянських