Все Красные Книги > Червона книга України. Тварини

мантіспа штирійська
mantispa styriaca (poda, 1761)


Таксономічна належність:Клас — Комахи (Insecta), ряд — Сітчастокрилі (Neuroptera), родина — Мантіспіди (Mantispidae). Один з 2 відомих в Україні видів роду Mantispa.
Природоохоронний статус виду: Рідкісний.
Ареал виду і його поширення в україні: Європа (окрім пн. районів), Пн. Африка, Мала та Середня Азія, Казахстан, Пд. Сибір, Монголія. В Україні відзначалась в Одеській, Миколаївській, Київській, Черкаській, Харківській, Донецькій, Луганській обл. та в Криму.
Чисельність і причини її зміни: Незначна. Фактори впливу на чисельність не з’ясовані.
Особливості біології та наукове значення: : Імаго активні з початку травня до вересня. Мешкає на узліссях лісу та чагарників. Яйця, як у золотоочок, — на стеблинках. Личинки зимують групами у схованках. Навесні личинка знаходить кокон павука (з родів Lycosa, Agelena та ін.), проникає в нього, линяє, після чого починає живитися яйцями павуків. Потім личинка знову линяє і набуває С-подібної форми. Вона доїдає яйця павука і павучат, що вилуплюються, після чого плете всередині кокону павука свій кокон, в якому заляльковується. Закінчивши розвиток, лялечка виходить з кокону, заповзає в тріщини ґрунту і там перетворюється на імаго.
Морфологічні ознаки:Передніми хапальними ногами нагадують маленьких богомолів. Вусики коротенькі, чоткоподібні. Передньогруди довші за останню частину грудей. Забарвлення бурувато-жовте з бурими плямами, жилкування крил чорне. Забарвлення та розміри тіла дуже варіюють (довжинна передього крила від 10 до 17 мм).
Режим збереження популяцій та заходи з охорони:Заходи з охорони не здійснювалися. Треба взяти під охорону місця перебування виду. Рекомендований до охорони в Дунайському БЗ та Карадазькому ПЗ..
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Не проводилося.
Господарське та комерційне значення: Відомостей немає.
Джерело: Aspöck, Aspöck, Hölzel, 1980; Захаренко, 1987; До- рохова, 1987; Захаренко, Кривохатский, 1993; Кри- вохатский, Захаренко, 1994. Автори: О.В. Захаренко, А.Г. Котенко Фото: www.wikimedia.com