Все Красные Книги > Червона книга України. Тварини

джміль пахучий
bombus (subterraneobombus) fragrans (pallas, 1771)


Таксономічна належність:Клас — Комахи (Insecta), ряд — Перетинчас-токрилі (Hymenoptera), родина — Справжні бджоли (Apidae). Один із 10 видів голарк-тичного підроду Subterraneobombus всевіт-ньо поширеного (за винятком Пд. Африки, Австралії та Нової Зеландії, куди завезений спеціально) роду Bombus (понад 250 видів). Один із 40 видів джмелів у фауні України.
Природоохоронний статус: Зникаючий.
Ареал виду та його поширення в україні: Поширений у степах центральної частини Па-леарктики від Словакії, Угорщини до Зх. Китаю, пн. Ірану та пн. Монголії; в Україні зустрічаєть-ся в степовій зоні. За останні 100 років поши-рення виду значно скоротилося. Зокрема, він майже зник із більшості території Криму, де зустрічався на початку — середині минулого століття (сучасні знахідки є лише з території Керченського півострова). Також раніше були поодинокі знахідки виду й у лісостеповій зоні.
Чисельність і причини її зміни: Зникаючий вид, зустрічається локально. В окремих біотопах щільність виду може дося-гати до 2–3 гнізд на 1 га. Зникає через скоро-чення площ степових ділянок та знищення гнізд під час сінокосіння та оранки земель, загибелі дорослих при обробках полів пес-тицидами. Це самий крупний вид джмелів, він може бути здобиччю для колекціонерів.
Особливості біології та наукове значення: Антофіл, живиться нектаром та пилком рос-лин, важливий запилювач багатьох рослин. Соціальний вид. Самки запліднюються сам-цями восени, після чого зимують під землею в норах мишоподібних гризунів або під мо-хом чи листям, а навесні кожна молода мат-ка самостійно будує гніздо на поверхні землі або в норах гризунів. На відміну від більшос-ті інших видів джмелів матки відкладають свої яйця не групою по 6-10 штук, а кожне в окремих комірках. Така особливість біології робить цей вид перспективним для штучно-го розведення. В гнізді вирощується 50-100 робочих особин після чого приблизно така ж кількість репродуктивних особин — самців і майбутніх маток; статевої зрілості матки дося-гають навесні наступного року; матки живуть 1 рік, а робочі особини від 1 до 3 місяців.
Морфологічні ознаки: Довжина тіла матки — 28–35 мм, самців — 18–23 мм. Тіло чорне, крила затемнені. На спинці між крилами суцільний перев'яз із чорних волосків із чіткими краями, інша час-тина покрита густими жовтими волосками. Краї задніх гомілок у чорних волосках. Все черевце покрите жовтими волосками. Чоло й невелика частина тімені в чорних волос-ках.
Режим збереження популяції та заходи з охорони: Охороняється в заповідниках степової зони. Необхідно створити заказники і нові запо-відники в інших місцях мешкання виду.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Не проводилось, але цей вид може бути пер-спективним для штучного розведення у про-мислових масштабах для запилення рослин.
Господарське та комерційне значення: Запилювач багатьох степових рослин і та-ких, що культивуються в степовій зоні Украї-ни, зокрема баштанових культур.
Джерело: Малышев, 1963; Панфилов, 1984; Радченко, 1989; ЧКУ, 1994; Филатов, Иванов, Будашкин, 2006; Коно- валова, 2008. Автор: В.Г. Радченко Фото: В.Г. Радченко