Все Красные Книги > Червона книга України. Тварини

зубарик чорнолапий
merodon nigritarsis rondani, 1845


Таксономічна належність: Клас — Комахи (Insecta), ряд — Двокрилі (Diptera), родина — Дзюрчалки або Повисюхи (Syrphidae).
Природоохоронний статус: Рідкісний.
Ареал виду та його поширення в Україні: Зх.-євразійський (європейсько-малоазійськокавказький) пд. суббореально-субтропічний вид, широко розповсюджений у Європі. В Україні достовірно відомий з Донецької та Харківської обл. і Криму, але за межами заповідників майже не зустрічається. Раніше під назвою M. spinipes в літературі наводили як мінімум два різні види, а саме: M. nigritarsis Rondani, 1845 і M. avidus (Rossi, 1790), тому весь матеріал вимагає ревізії.
Чисельність і причини її зміни:Майже всі види роду на України або стали дуже рідкісними, або зустрічаються вкрай локально. У деяких заповідниках чисельність виду може бути досить високою (ПЗ «Кам’яні могили», Карадазький ПЗ), але за їх межами він майже вимер. Лімітуючі чинники — розорювання степів та, меншою мірою, знищення гарноквітучих цибулинних ефемероїдів. Наголошувалося на позитивній ролі степових заповідників у збереженні видів Merodon, більшість з яких в умовах антропогенно зміненого ландшафту вимирає.
Особливості біології та наукове значення: : Зустрічається на степових і остепнених ділянках. Степовий мезофіл. Імаго живляться на Euphorbia seguierana Neck. (ПЗ «Кам’яні могили»). Личинки — облігатні фітофаги в цибулинах Hyacinthaella pallasiana (Steven) Losinsk., елементів сапрофагії у них поки що не знайдено. Личинці досить однієї цибулини для повного розвитку. На Лівобережній Україні вид є принаймні олігофагом. При дослідженнях виду на пд. сх. України і в Криму було встановлено, що личинки I віку в лабораторних умовах заселяють і живляться цибулинами Leopoldia comosa (L.) Parl. и Ornithogalum ponticum Zahar. Відомі личинки інших видів роду також є фітофагами і мешкають в підземних частинах живих рослин, головним чином в цибулинах. Вид моновольтинний, парування відбувається у середині червня. Самки відкладають яйця у землю. Личинки I віку проникають до цибулин H. pallasiana через стебловий отвір і потім, живлячись, формують всередині цибулини камеру. Личинка III (останнього) віку формує майже вертикальний хід під поверхнею ґрунту, у якому, ймовірно, зимує. Заляльковування відбувається весною. У самців, як і в інших видах роду Merodon, добре виражена територіальна поведінка.
Морфологічні ознаки: Великі, доволі волохаті коренасті мухи із смугастим черевцем; задні стегна потовщені, з апіковентральним зубчиком. Добре відрізняється від близьких видів роду роз’єднаними смугами на кінці черевця та темним забарвленням задніх лапок.Режим збереження популяцій та заходи з охорони:Не здійснювалися. Потрібна сувора охорона степових ділянок і популяцій цибулинних ефемероїдов. Мешкає у межах деяких заповідників на сх. України та у Криму.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Розмножувався у неволі від лялечки до імаго другого покоління.
Господарське або комерційне значення: Відомостей немає.
Джерело: Hurkmans, 1993; Попов, 1994; Степаненко, Попов, 1997; Леженина, 1998; Попов, 1998, 2001; Попов, Усо- ва, Абалёшева, 2002; Попов, 2003; Speight, 2007. Автор: Г.В. Попов Фото: В.О. Корнєєв